Одного дня ти перестаєш метушитися і щось комусь доводити, дивишся з посмішкою на оточуючий світ з усіма його божевіллями, не поспішаєш подобатися людям, не поспішаєш давати поради і когось судити або рятувати, перестаєш відповідати на дзвінки людей, які давно не захоплюють і не цікавлять, більше дивишся на небо, ніж на те, хто чим зайнятий і як живеш, згадуєш те, що надихає незалежно від обставин, не вибачаєшся, не пояснюєш, не сперечаєшся, не витрачаєш час на нецікаве і тимчасове, і виявляєш неймовірний спокій і безліч речей, які раніше не помічав у погоні за тим, щоб підходити під чиїсь уявлення або відповідати чиїсь очікуванням. Затишок усередині — дорожчий за будь-які спокуси тимчасового задоволення. Дорожчий, ніж будь-які тимчасові люди і тимчасові речі. Все, що тобі подобається — це особисте, а особисте — належить лише тій людині, яку ти бачиш у дзеркалі. Решта — порожні домисли та здогадки тих, хто намагається бачити в тобі щось інше.
Ти — найкращий собі однодумець у тому, як у цьому божевільному світі бути собою і бути щасливим.
Джерело: Тетяна Марач